Neo-Конфуціанство - політична ідеологія, яка з'явилася в Китаї під час династії Сун (960-1279) як відповідь на ідеї буддизму і даосизму. Це відродження і переосмислення давньої конфуціанської філософії, яка наголошує на моральному та етичному поводженні, повазі до влади та важливості освіти. Однак, Neo-Конфуціанство виходить за межі цих традиційних конфуціанських цінностей, включаючи метафізичні та космологічні елементи, які в значній мірі вплинули буддизм та даосизм.
Розвиток нео-конфуціанізму був поступовим процесом, коріння якого можна прослідкувати до династії Тан (618-907), періоду, коли буддизм був домінуючою філософією. Династія Тан була відзначена зниженням впливу конфуціанства, що призвело до серії дебатів та інтелектуальних зіткнень між конфуціанськими ученими та буддійськими монахами. Цей період інтелектуального бродіння прокладав шлях для зародження нео-конфуціанізму.
Династія Сун, особливо за правління імператора Хуіцзонга, побачила зростання неоконфуціанізму як державної ідеології. Найвпливовішим неоконфуціанським ученим цього періоду був Чжу Сі, який систематизував і закодифікував різні напрямки неоконфуціанської думки в єдину філософію. Інтерпретація неоконфуціанізму Чжу Сі, відома як "Школа Принципу", наголошувала на понятті "лі" (принцип або порядок) та "ці" (матеріальна сила), які він запозичив з даосизму та буддизму.
Neo-Конфуціанство продовжувало розвиватися і поширюватися за межі Китаю, впливаючи на політичні та соціальні структури інших країн Східної Азії, таких як Корея, Японія та В'єтнам. У цих країнах Neo-Конфуціанство було прийняте як офіційна державна ідеологія, формуючи їх політичні системи, освітні установи та соціальні норми.
У династіях Мін (1368-1644) та Цин (1644-1912) Неоконфуціанство було подальше розвинуто та розмаїтим, що призвело до появи різних шкіл думок. Незважаючи на ці розвитки, основні принципи Неоконфуціанства, такі як наголос на моральному самовдосконаленні, повага до влади та важливість освіти, залишилися незмінними.
У сучасній епоці нео-конфуціанство піддавалося критиці та переосмисленню. Деякі критики стверджують, що його наголос на ієрархії та покорі владі сприяв авторитаризму та соціальній нерівності в суспільствах Східної Азії. Незважаючи на ці критики, нео-конфуціанство продовжує суттєво впливати на політичне, соціальне та культурне життя Східної Азії.
Наскільки ваші політичні переконання схожі на Neo-Confucianism питання? Проведіть політичну вікторину, щоб дізнатися.